Вітаю Вас, Гість

СІМ   БАТЬКІВСЬКИХ  ЗАПОВІДЕЙ

 

1.  Не вважайте дитину своєю власністю — вона Божа.

2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не  надто   талановита, не в усьому досягає успіху...

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, —  допоможіть їй стати собою.

4. Запам'ятайте: найголовніший ваш обов'язок — розуміти й втішати.

5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина  чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона  віддячить вашим онукам.

Почуйте серцем голос Вашої дитини

 

Окрім їжі, дайте мені теплосердечність, безпечний спокій і  вашу любов.

Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.

Дозвольте у міру моїх сил сідати, соватись, вставати, ходити, бігати, лазити, скакати.

Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую «Забагато, задовго,   зачасто».

Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шука­ти і досліджувати.

Не ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами мого  організму.

Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо  невдача є вже карою для мене.

Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками:  ваші слова не завжди мені зро­зумілі.

Нехай довкола мене живуть гарні, ніжні і лагідні люди.

Нехай тут царює мир — передумова мого розвитку.

У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої  

   уваги та вашого часу.

Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися — радіти   з усього, хоч би навіть і з найбіль­шої дурнички.

Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.

Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

Надайте і мені частину відповідальності, вимірену до моїх сили і моїх  можливостей.

Навчіть мене брати участь у забаві, зайнятті і праці.

Зважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму  собі раду із життям і його трудно­щами.

Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також «як» і «чому».

Учиніть усе, щоб я відчувала свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи.

Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати  іншим людям тим самим.

Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова.

Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути  великою.

  Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов.

  Не накидайте мені Ваших переляків і острахів.

Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і тішитися майбутніми радощами.

Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедли­вий і виправданий.