Технологія блочно-консультативного навчання

 Суть. Концептуальні ідеї технології розробля­лися на основі методів укрупнення (П.Ерднієв), концентрованого навчання (П.Ібрагімов), зану­рення (М.Щетінін) та ін. Блок — це логічно за­кінчений, дидактично обґрунтований навчальний матеріал кількох уроків теми, розділу, що дає змогу сконцентрувати інформацію навколо провідних ідей навчального курсу. Блочний підхід до ви­вчення програмового матеріалу супроводжується систематичним консультуванням. Він реалізується через систему уроків блочного викладу матеріалу.

 Етапи технології (за С.Боднар, Л.Момот, Л.Липовою, М.Головко):

     Лекція (усний виклад учителем матеріалу навчального блоку, що слугує основою для по­дальшої самостійно пізнавальної діяльності шко­лярів).

     Семінарські заняття (обговорення учнями проблем, порушених на лекції. Кількість семінарів залежить від складності й обсягу теми, що ви­вчається. Вони поділяються на класичні (учні го­тують повідомлення, доповіді на основі запропо­нованої системи питань), робочі (план і завдання семінару повідомляються безпосередньо на занятті, що передбачає поточний контроль засвоєння нав­чального матеріалу в процесі виконання трену­вальних вправ, розв'язування задач, обговорення проблем тощо)).

     Лабораторний практикум або практична робота (самостійно пошукова діяльність учнів; формування вмінь і навичок).

     Уроки розв'язування задач (занурення у проблему з метою розширення горизонту ро­зуміння програмового матеріалу).

     Залік (теоретичні питання заліку доводять учням ще на початку вивчення теми, практичні — безпосередньо на занятті. Контрольно-оцінювана діяльність учителя).

     Уроки цікавих повідомлень (розвиток пізнавального інтересу, мотивації; застосування набутих знань на практиці).

 Особливості технології:

     блочний виклад матеріалу;

    систематичне консультування (ін­дивідуальне, групове; поточне, підсумкове; учитель-консультант, учень-консультант), що супро­воджує кожен технологічний етап;

    групова форма роботи;

    алгоритмізація навчального процесу (ро­бота за картками-інструкціями, схемами-конспектами, використання методичних порад, пам'яток тощо);

    самостійна пошукова діяльність школярів;

    обов'язковий перелік базових знань і вмінь, що слу­гує своєрідною програмою дій для вчителя, учнів;

    систематичний контроль та оцінка успішності (по­передній, поточний, тематичний).

 Прогнозовані результати:

     формування ціліс­них знань школярів;

    розвиток системного мис­лення, самостійної пошукової активності учнів;

    економія часу.

 Технологія колективного способу навчання

 Суть. Колективний спосіб навчання — це така організація праці, в процесі якої навчання здійс­нюється шляхом спілкування в динамічних (змін­них) парах, коли учасники вчать один одного. Технологія ґрунтується на принципах наявності динамічних (змінних) пар учнів, взаємонавчання, взаємоконтролю, взаємоуправління.

   До складу технології належать такі методики:

    вивчення текстового матеріалу;

    взаємообмін текс­тами та завданнями;

    розв'язання задач і прикладів за підручником;

    взаємні диктанти;

    вивчення вір­шів у змінних парах;

    робота з опитувальниками;

    вивчення іноземної мови.

Розглянемо одну з них.

Методика вивчення текстового матеріалу для будь-якого навчального предмета.

Основні технологічні етапи:

    Складається маршрут вивчення тексту за підручником. Навчальний матеріал ділиться на 3—6 частин. Кожен учень працює в індивіду­альному режимі.

    Вивчення першої частини тексту в парі: один учень читає текст, інший слідкує за підруч­ником; прочитане обговорюється: один переказує, інший доповнює.

    Практикується паралельна робота з інформа­цією за іншими джерелами (хрестоматія, підруч­ник іншого автора тощо); придумується заголовок до частини і складається план; записується погод­жена назва заголовку і план цієї частини у зошит. На цьому пара завершує роботу. Учні об'єднуються у нові пари для роботи з другою частиною тексту.

    У нових парах учні спочатку коротко повторюють зміст першої частини; звіряють та уточнюють свої плани; один переказує першу частину, інший із його зошитом слідкує за викла­дом, уточнює та доповнює. Відпрацьовується друга частина тексту (аналогічно першій). Учні розхо­дяться та об'єднуються в нові пари для опрацю­вання третьої, четвертої, п'ятої частин тексту.

    Опрацювавши текст в останній групі, учень повідомляє учителю (черговому учневі) про завершення роботи.

    Формуються малі групи (4—6 осіб); оби­рається ведучий, який надає кожному можливість викласти новий матеріал; група виставляє оцінки кожному індивідуально; ведучий подає вчителю список з оцінками. Останній з метою контролю може додатково перевірити знання двох-трьох осіб. Оцінки переносяться до класного журналу.

Прогнозовані результати:

    засвоєння знань, умінь і навичок;

    розвиток комунікативних якостей особистості;

    виховання працелюбності.

Технології  групового способу навчання

Суть. Організаційна структура групового спо­собу навчання може бути комбінованою, такою що поєднує групову роботу учнів (один вчить бага­тьох), парну та індивідуальну. Однак домінуюче значення має групова форма роботи. До групових технологій належать: класно-урочна організація, лекційно-семінарська система, дидактичні ігри, бригадно-лабораторний метод тощо.

Особливості організації групової роботи (за Г.Селевко):

    поділ класу на групи для вирі­шення конкретних завдань;

    кожна група отримує певне завдання (однакове або диференційоване) виконує його спільно під безпосереднім керівниц­твом лідера групи або вчителя;

    завдання в групі виконується у такий спосіб, що дасть змогу взяти до уваги й оцінити індивідуальний внесок кожного;

    склад групи непостійний. Він добирається зважа­ючи на те, щоб із максимальною ефективністю для колективу могли реалізуватися навчальні мож­ливості кожного члена групи, залежно від змісту та характеру очікуваної роботи.

Технологічні етапи групової роботи на уроці:

 

Підготовка до виконання групового зав­дання:

    постановка пізнавальної задачі (проблемної ситуації);

    інструктаж про послідовність роботи; надання групам дидактичного матеріалу.

 

Групова робота:

    ознайомлення з матеріалом, планування ро­боти в групі;

    розподіл завдань між членами групи;

    індивідуальне виконання завдань;

    обговорення індивідуальних результатів ро­боти в групі;

    обговорення загального завдання групи (за­уваження, доповнення, уточнення, узагальнення);

    підбиття підсумків групового навчання.

Підсумкова частина:

    повідомлення про результати роботи групи;

    аналіз пізнавальної задачі, рефлексія;

    загальний висновок про групову роботу до­сягнення поставленої мети. Коментування вчите­лем роботи групи.

   Під час групової роботи вчитель контролює хід роботи в групах, відповідає на запитання, регулює суперечливі ситуації та порядок роботи, у випадку крайньої необхідності надає допомогу певним уч­ням або групі загалом.

   Найбільший педагогічний ефект навчально-виховного процесу досягається у процесі співвід­ношення колективних (60—70 %) та групових (30—40 %) способів навчання.

 Прогнозовані результати:

     активізація пізна­вальної діяльності учнів;

    високий рівень засвоєння змісту.

 Технологія групових творчих справ

Суть. Технологія поліфункціональна за суттю. На практиці вона може реалізуватися за різними технологічними схемами (жорсткими та гнучкими). Суть технології — виявлення та розвиток різних видів творчих здібностей школярів на основі пізна­вальних мотивів навчання, прагнення до самовираження та самоствердження.

Робота учнів за інтересами у творчих гру­пах спрямована на вирішення конкретних творчих завдань.

Технологічні етапи(за К.Бахановим):

    Пошуковий (ознайомлення учнів у загаль­них рисах з темою; розвиток пізнавального інте­ресу, мотивації; визначення термінів та критеріїв підготовленості учнів до визначеного виду діяль­ності; спільний перегляд наявної та пошук не­обхідної навчальної літератури, ілюстративного матеріалу, технічних засобів навчання тощо. Три­валість етапу 3—4 дні).

    Визначальний (організаційні моменти ви­рішуються учнями на перерві або безпосередньо на уроці; учням надається можливість вибрати найцікавішу творчу справу, об'єднатися у творчі групи (об'єднання) за інтересами, ознайомитися із завданнями).

    Планування й виконання завдання (роз­поділ ролей; конкретизація завдань; розробка та виконання наміченого плану дій).

    Презентаційний (презентація результатів гру­пової творчої справи).

    Аналітичний (підбиття підсумків; самоаналіз творчої діяльності; оцінювання отриманих резуль­татів).

    Особливості технології: діагностика потен­ційних можливостей учнів та виявлення рівня роз­витку здібностей до певного виду діяльності; визна­чення кола інтересів; залучення дітей до групової роботи; вільний вибір форм та методів роботи твор­чої групи; активна самостійна пошукова діяльність; розвиток пізнавальних здібностей, ініціативності та відповідальності за виконання наміченого плану дій; самореалізація.

Прогнозовані результати:

    самоствердження та самовираження учнів;

    реалізація творчого по­тенціалу;

    формування стійкої мотивації до ви­вчення предмета, самостійності, ініціативності та відповідальності.