За допомогою тільки школи неможливо побудувати світ,  

                            Але побудувати світ без допомоги школи теж неможливо. 

Учнівське самоврядування – це здійснюване самими школярами управління справами своїх колективів. У школі воно охоплює всі первинні, проміжні та загальношкільні учнівські колективи, товариства, клуби, інші об’єднання учнів.

 Самоврядування учнів – це форма демократичної побудови життя учнівського колективу, яка передбачає:

 - широку участь учнівських самодіяльних організацій та їхніх виборних органів в управлінні найважливішими питаннями своєї життєдіяльності з урахуванням інтересів учнів різних вікових груп;       

 - формування високих моральних якостей, інтелектуальних та організаторських здібностей;

 - удосконалення практичних умінь та навичок у процесі колективного визначення важливих цілей із подальшою їх реалізацією.

Самоврядування – дієвий спосіб поєднання теорії та практики у вихованні громадянина демократичного суспільства, своєрідна практична частина громадянської освіти та виховання. Учні на практиці засвоюють свої права та обов’язки.

 Ще в школі  учні здобувають навичок громадського самоврядування, виховуючи лідера ХХІ століття, людину, яка б змогла приймати, виконувати доленосні рішення в житті громади, регіону, держави і відповідати за них.

Учнівське самоврядування — це форма організації життєдіяль­ності колективу учнів, яка підтримує розвиток їх самостійності через прийняття та реалізацію рішень для досягнення суспільно визначених завдань.

Участь дітей в учнівському самоврядуванні допомагає форму­ванню в них більш чіткої та свідомої громадської позиції та цінніс­ного відношення до себе й до інших, розвиває соціальні навички поведінки і дає установку на самостійне прийняття рішень у про­блемних ситуаціях, надає учням можливість приймати рішення і реалізовувати їх в інтересах усього учнівського колективу. Як правило, самоврядування виявляється через планування діяль­ності колективу, організацію цієї діяльності, аналіз своєї роботи, підбиття підсумків зробленого і прийняття відповідних рішень.

Можна визначити три головні мети, три орієнтири в діяль­ності учнівського самоврядування. Перша — допомога в розвит­ку дитини, тобто допомога у формуванні таких якостей людини, як самостійність, активність, відповідальність, ініціативність, дисциплінованість тощо. Друга мета — організація ефективного функціонування навчальної групи. Без самоврядування немож­ливе успішне виконання функцій класного колективу, починаю­чи із забезпечення дисципліни та порядку в класі і закінчуючи створенням умов для професійного та громадянського самовизна­чення учнів. Третя мета — це формування в учнів готовності та здатності виконувати соціальні ролі, що дозволяє дитині розши­рювати простір для виявлення своєї активності.

Для досягнення вищезазначених цілей необхідно враховувати деякі принципи учнівського самоврядування. Загалом наукові та практичні працівники називають такі принципи:

1)   діяльна наповнюваність роботи органів самоврядування;

2)     соціальна значущість діяльності самоврядування;

3)   відповідність змістовного організаційно - структурного ком­понента самоврядування рівню розвитку класного колек­тиву;

4)   взаємозв'язок функцій, повноважень, реальних справ і можливостей органів самоврядування;

5)   добровільність і виборність органів самоврядування;

6)   ініціатива, самодіяльність, творчість дітей;

7)   гласність та актуальність рішень, що приймаються, коле­гіальність в їх розробці;

8)   обов'язкове представництво класних колективів в органах шкільного самоврядування;

9)   взаємозв'язок діяльності постійних та тимчасових органів самоврядування, послідовність і системність їх роботи;

10)взаємодія всіх органів самоврядування;

11)співпраця дітей та дорослих у процесі підготовки, прий­няття і виконання рішень.

За твердженням А. С. Макаренка, діяльність народжує само­врядування, а не навпаки. Такою діяльністю може бути виконан­ня відповідального завдання, доручене класу органом шкільного самоврядування, або проведення однієї чи декількох справ, де ор­ганізаторами виступають об'єднані суспільними інтересам одно­класники, або розробка та створення власними зусиллями учнів соціально значущого проекту, або створення в класі клубу, чле­нами якого можуть стати учні, котрі мають спільні захоплення. Головне, щоб ця діяльність була цінною для суспільства і осо­бисто значущою для дітей, відповідала їхнім інтересам та потре­бам. Тоді діяльність викликатиме в учнях бажання брати участь у ній, здійснювати індивідуальні та колективні дії з плануван­ня, підготовки і проведення, виконання постійних та тимчасових доручень, а відповідно до цього діяльність стане самокерованою. Поступово самоврядуванням будуть охоплені всі або більшість сторін життєдіяльності класного колективу.